22 Листопада, 2026

У Британії відкрили великий секретний бункер Черчилля

0

У Великій Британії для туристів відкрили секретний бункер Черчилля, де зберегли сліди роботи військових часів Другої світової війни.

c00e610f863a9b3cfdc4bdfdf2125afa98bdf6ce5c37c9d5145893b223a20eb9

Як повідомляє The Guardian, у Великій Британії 13 листопада 2026 року відкрили для відвідувачів секретний командний бункер часів Другої світової війни, створений за розпорядженням прем’єр-міністра Вінстона Черчилля. Підземний об’єкт розташований у районі Фан-Бей поблизу Дувра. Звідси британські військові керували артилерійськими ударами по німецьких кораблях, які проходили через Ла-Манш.

Бетонний комплекс приховував першу наземну комп’ютеризовану систему наведення артилерії, що дозволяла визначати положення рухомих морських цілей. Військові законсервували споруду в 1957 році, її існування залишалося засекреченим до 1981-го, а повторно виявити приміщення вдалося лише у 2017 році. Тепер історичний об’єкт доступний для екскурсій під управлінням британського Національного фонду National Trust, пише Studway.

Як археологи знайшли секретний бункер Черчилля під Дувром

Підземний командний пункт у Фан-Бей був частиною системи берегової оборони Великої Британії. Комплекс використовували для управління артилерійською батареєю, яка захищала Дуврську протоку та обстрілювала німецькі судна.

Археологічними дослідженнями керував Джон Баркер, який працював від імені National Trust. Саме він став першою людиною, яка потрапила до приміщень після їхнього повторного відкриття у 2017 році.

За словами дослідника, повернення до законсервованого командного пункту стало винятковою подією, оскільки археологи отримали можливість побачити робоче середовище військовослужбовців практично в тому стані, в якому його залишили десятиліття тому.

Баркер порівняв свої враження з одним із найвідоміших археологічних відкриттів XX століття.

«Для археолога, який досліджує військові конфлікти, це був момент, схожий на відкриття гробниці Тутанхамона. Ми провели величезну роботу, досліджуючи людей, які тут служили, а потім раптом опинилися просто в їхньому робочому кабінеті. Це було неймовірно захопливо».

Дослідники встановили, що після завершення військового використання об’єкт закрили без масштабного переобладнання. Завдяки цьому всередині залишилися автентичні елементи приміщень та сліди роботи персоналу.

Чому Вінстон Черчилль наказав побудувати командний пункт

Історія створення бункера пов’язана з обороною британського узбережжя влітку 1940 року. Після своєї знаменитої промови про необхідність боротися з противником на пляжах Вінстон Черчилль відвідав узбережжя графства Кент.

Прем’єр-міністра занепокоїло те, що німецькі кораблі могли проходити через Дуврську протоку. Водночас місто регулярно зазнавало артилерійських обстрілів із гармат, розміщених на окупованому узбережжі Франції.

У липні 1940 року Черчилль виклав свої вимоги до посилення оборони протоки у службовій записці.

«Ми повинні боротися за контроль над протоками за допомогою артилерії, знищувати ворожі батареї та укріплювати власні».

Британський прем’єр наказав застосувати найсучасніші доступні технології та вимагав щотижневих звітів про перебіг будівництва.

Роботи виконували у прискореному темпі. Артилерійські установки підготували за 100 днів, а через наступні 64 дні завершили спорудження підземного пункту управління.

Джон Баркер розповів, як місцеві жителі називали нові берегові гармати.

«Місцеві називали ці гармати улюбленцями Черчилля».

Поспіх під час будівництва залишив помітні сліди. У бетонних стінах і підлозі досі можна побачити грубо виконані отвори для прокладання кабелів.

Історичні свідчення також описують випадки, коли обладнання монтували ще до завершення креслень, які визначали його остаточне розташування.

Який комп’ютер використовували у секретному бункері Другої світової війни

Головним технологічним елементом командного пункту був електромеханічний комп’ютер завдовжки приблизно 1,8 метра. Його називали столом управління артилерійським вогнем.

Пристрій допомагав визначати координати рухомих кораблів і розраховувати, де саме перебуватиме ціль у момент влучання артилерійського снаряда.

Отримані результати передавали гарматним розрахункам, які використовували їх для наведення та ведення вогню.

У командному пункті одночасно могли працювати до десяти військовослужбовців. Система виконувала функції обчислювального центру берегової артилерії та забезпечувала координацію стрільби.

Баркер наголосив на унікальності обладнання. На відміну від звичних зображень військових штабів, де оператори пересувають позначки кораблів на великих картах, у Фан-Бей застосовували складний електромеханічний обчислювальний механізм.

Археолог також порівняв історичне значення цього відкриття з відновленням Блетчлі-Парку в 1990-х роках. Під час Другої світової війни цей британський центр у графстві Бакінгемшир займався дешифруванням німецьких повідомлень.

Пояснюючи значення підземного комплексу для історії країни, дослідник зазначив:

«Тоді ми ще не знали про нього, але тепер це частина нашої національної свідомості. Пункт управління у Фан-Бей — це нова сторінка прихованої історії».

Сам комп’ютер не зберігся. У 1957 році його навмисно знищили, щоб технологія не потрапила до рук противника.

Що відомо про військових, які працювали у бункері

Археологам вдалося встановити особи лише кількох людей, причетних до роботи командного пункту.

Серед них був Воллас Ітон, який після військової служби став актором. Згодом він зіграв сенатора Людикруса Секстуса в комедійному телесеріалі «Вгору, Помпеї!» разом із Френкі Гауердом.

В архівних документах також згадується В. П. Браянт, який мав військове звання молодшого бомбардира та працював оператором системи управління артилерією.

До служби Браянт був кравцем. Джон Баркер припустив, що його професійний досвід міг бути пов’язаний зі схильністю до точних розрахунків.

Археолог прокоментував можливі здібності військовослужбовця.

«Він був кравцем, тож, імовірно, мав схильність до роботи з числами».

Відновити подробиці повсякденної роботи операторів складно через обмежену кількість збережених матеріалів. Дослідники спираються переважно на інструкції та фізичні сліди розміщення обладнання.

Баркер звернувся до можливих родичів військовослужбовців, які могли працювати на цьому об’єкті.

«Усе, що ми про неї знаємо, ґрунтується на інструкції та ледь помітних слідах на підлозі. Я дуже хотів би почути від людей, чи служили їхні родичі у Фан-Бей, адже збережених документів дуже мало».

Такі свідчення могли б допомогти відтворити принципи використання знищеного обчислювального пристрою.

Що туристи побачать усередині історичного бункера

National Trust вирішив зберегти підземний комплекс у тому вигляді, в якому його виявили археологи. Відвідувачі потрапляють усередину через люк, розташований посеред поля неподалік білих скель Дувра.

У приміщеннях залишилися предмети та написи, пов’язані з колишніми працівниками командного пункту.

Серед збережених історичних деталей:

  • Старі газети, які залишилися лежати на підлозі.
  • Взуття, знайдене всередині комплексу.
  • Офіційні оголошення військового періоду.
  • Отвори для кабелів у бетонних конструкціях.
  • Сліди встановлення електромеханічного обладнання.
  • Напис крейдою на стіні одного зі службових тунелів.

Особливу увагу дослідників привернув напис «Герої Фан-Хол — Доддс і Петтіт».

Джон Баркер припустив, що згадані люди могли займатися прокладанням кабелів через вузькі та незручні проходи підземного комплексу.

Коментуючи цю знахідку, археолог пожартував:

«Ймовірно, вони самі проголосили себе героями, адже відповідали за прокладання товстелезних кабелів через особливо незручні тунелі».

Реставратори не намагалися відтворити втрачені частини обладнання або змінити вигляд приміщень. Основну увагу приділили збереженню автентичного стану об’єкта.

Баркер пояснив, чому такий підхід дозволяє відвідувачам краще зрозуміти історію військового комплексу.

«Є щось особливе в тому, щоб стояти в місці, яке майже не змінилося з часу, коли звідси пішли люди, що тут працювали. Замість того щоб відтворювати минуле, ми дбайливо зберегли пункт управління таким, яким його знайшли, залишивши видимими всі сліди його історії. Це рідкісна можливість відкрити для себе зовсім інший бік білих скель Дувра».

Відкриття підземного пункту управління дозволило включити до екскурсійної програми ще один військово-історичний об’єкт узбережжя Кенту, пов’язаний із британською обороною під час Другої світової війни.

Нагадаємо, раніше ми писали про вісім популярних туристичних місць, які потерпають від надмірних натовпів відвідувачів.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *